Інтернет-журнал готував матеріал про прогресивних батьків. Питання були поставлені. Відповіді написані. Але ж формат відповіді в декілька разів перебільшив розмір тексту, що в решті решт потрапив до публікації. Тут навожу повний текст відповідей і декілька моїх улюблених фото, які теж не увійшли.
1. Назвіть, будь ласка, членів вашої родини: як їх звати, а також вік дітей.
- Я, 2) мій чоловік Андрій Кислинський, 3) Борис - йому 18 років, 4) Гріша - 8 років.
2. Якою, на вашу думку, має бути роль батьків і стосунки в сім’ї?
Батьки і діти - це найближчі люди. Так в ідеалі має бути. Головним в сім’ї є щирість стосунків. Бути самому справжнім та здатним приймати дитину у всій її різноманітності проявів, як приємних так і навпаки.
Дуже складним для всіх батьків є свідома відмова від нав’язування власних очікувань та бачень того, що і як має бути у дитини. Підтримати, якщо є потреба, ресурсно, але сприяти прийняттю рішень дитиною, замість просування своїх рішень через гру в «умовну любов» або договор «ти - мені, а я - тобі», тощо. Дати можливість дитині робити свої власні вибори і потім нам, батькам, мужньо триматися, з вірою у дитину, що навіть неприглядні наслідкі якихось рішень дитина має право мати.
Дитинство - це пора активних змін самої дитини від залежності до незалежності. І якщо вчора воне не могла приймати це рішення, то сьогодні не зчулися, як вона готова. Але ми, батьки, не встигаємо це зрозуміти, коли вже потрібно.
Тож краще дивитися на світ очима і серцем самої дитини. Відчувати із середини те, в чому є потреба. Більше відчувати ніж думати - так це точно!
3. Як і чому ви заснували «Спільношколу»?
Якщо говорити про привід, то він очевидний: коли молодшому сину виповнилося 6 років я не бачила школи, яка би відповідала моїм вимогам.
До речі, альтернативи Спільношколі на тепер я теж не бачу. Зівсно, це як би я мала обирати для своєї дитини тепер незалежно від проекту «Спільношкола».:-)
Якщо говорити про причини, то я займалася розробкою нових форматів освіти з 2010 року. Я тоді бачила, що навіть у Брітиш Інтернешнл скул, до якої ходив с 1 по 4 клас старший син, не має відповіді на те, куди дівається мотивація дитини до навчання.
Як тільки я усвідомила, що традиційна масова сиситема освіти індустріального типу будь у якій країні не відповідає потребам сучасності та морально застаріла як формат, я почала шукати, аналізувати та вивчати приклади, що можна було би назвати новим форматом по суті. Я їздила та знайомилася з найбільш цікавим для мене досвідом. Входила все далі і далі вглиб основ, на яких грунтуєтсья освіта і взагалі пізнання, як такі.
Зараз Спільношкола - це діючий пілот інноваційної школи з міцною концепцією та робочою методологією. Не знаю, коли саме ми зможемо мати й відповідну інфрастуктуру, що сприятиме реалізації концепції нового формата, але впевнена, що не за горами, так і буде. spilno.school - cайт проекту.
4. Який для вас головний критерій її успіху? Чи були вже якісь надихаючі історії, пов’язані зі школою?
Є три центри сприйняття/впливу в школі: батьки, діти та команда. Головним критерієм зі сторони батьків є довіра до школи. Для дітей - коли дитині подобається ходити до школи. Для Команди - коли члени команди захоплені тим, що роблять.
Надихаючі історії. Скоріше, це не історії, а факти: попри трафік у години-пік батьки обирають приїздити до нас з далеку, не тільки з інших районів міста й навіть з Бориспіля, Чайки та Романкова. Це ж можна сказати й про членів команди.
Ще один факт. Для дітей - це смуток, що є канікули. Хоча вони в Спільношколі вдвічі коротші ніж в звичайній (55 днів /120 днів).
5. Як це, за вашим досвідом, – виховувати нове покоління? Які їхні особливості? Який підхід до них потрібний? Як потрібно навчати сучасних дітей?
Нове покоління дітей знаходиться у неймовіно бурхливому потоці інформації й відчуттів із самого малку. Світ навколо змінюється дуже швидко. І це продовжуватиметься.
Зрозуміло, що кожна дитина унікальна та моє свої власні особливості, але є певна стрижнева тенденція, яку можна бачити тепер у всіх дітей. Діти мають високий рівень чутливості: нервової, фізичної, в сприйнятті емоцій інших, або вразливості до будь-якої форми впливу.
Те, як це може проявлятися, вже наслідки: сповільнений або прискорений розвиток мовлення/читання/письма або будь-які форми алергій, або швидкість, або питання до фокусування та уваги, або навпаки уповільненість рухів, впертість, агресивність і ще багато інших проявів, які змушують пристосовуватися дорослих, бо ігнорувати це не можливо.
Як навчати? -
- Поважати гідність дитини та її право на свій шлях дослідження життя і себе у ньому (тобто бути готовим прийняти і помилки в тому числі).
- Підтримувати та допомагати, коли є запит на допомогу
- Обіймати дитину своєю увагою, але не тим прискіпливим спогляданням як у контролера, а серцем, відчуттям, щоби бути здатним розуміти коли є саме запит. Іноді він може бути без слів. Часто це називають - бути у контакті.
- І ще - бути у контакті із собою, тобто знати та розуміти власні реакції, потреби, таким чином тримаючи свою внутрішню структуру, бо тоді дитина берез за модель як це опиратися - на внутрішню цілісність.
Це стосується принципіальних підходів як вдома, так і в закладах освіти, як для батьків, так і членів команди. Але інструментарій, як цього досягати вдома і в школі суттєво різні.
Наприклад, вдома ми маємо індивідуальний особистісний зв’язок, який будується за рахунок інідивідуальної уваги. А школа - це вже система взаємозв’язків: діти - педагоги, дитина - інші діти, діти - батьки, педагоги-батьки — тому тут має працювати комплексно все освітнє середовище. Його потрібно комплексо та системо спланувати, а потім на цій основі «пророщувати» організм школи через зв’язки.
Якщо ставка робиться в школі на індивідуальний особистісний зв’язок, то це скоріше не школа, а замінник сімейних стосунків. Але факт - на це теж зараз є попит з різних причин так може складатися.
6. Які уміння, навички та риси характеру потрібно прищеплювати сучасним дітям, щоб вони добре почувалися у майбутньому?
Колись хороша мама мала привчити дитину чистити зуби та мити вуха, щоби вийти нормально в люди, на роботу. Тепер ми маємо говорити про інший рівень гігієни та чистоти. В сучасному світі неможливо жити (якщо ми не обираємо існування) без внутрішньої роботи через усвідомлення: самоусвідомлення, усвідомлення відчуттів інших та увідомлення зовнішніх умов.
Проблема в тому, що раніше батьки вчили тому, що вміють та роблять самі. А зараз в нас ситуація така, що дуже невеликий відсоток дорослих демонструє здатність гармонійно жити в сучасному світі.
7. Як утримувати баланс між школою, гуртками, іншими «дитячими» справами та дитячою свободою?
«Дитяча свобода» - це не вседозволеність. Якщо є певні рамки, то вони 1) мають бути справедливими і зрозумілими 2) батьки самі мають бути чесними, з одного боку з собою, коли не піддаватися на маніпуляцію дитини, а з іншого боку з дитиною, коли самим буде хотітися вдаватися до маніпуляції чи примусу.
Свобода - або її поважають, або її зневажають. Природовідповідний для себе баланс може знайти кожна родина, де дитина має свободу вибору, а батьки сприймаючі та підтримуючі.
8. У чому син перевершує вас? Яким речам ви у нього навчаєтеся?
Обидва перевершують мене у рівні проникливості. Боря здатен розуміти сутність справи одразу. Не ведеться на «блистівки» чи приязну форму подачі. І тоді спокійно тримаєтьсяся на цьому без зайвих вимушених ситуацій.
 |
| Боря в гостях у Спільношколи. Розповідає про свої картини. |
У молодшого проникливість другого змісту - до дії. Є така популярна молитва: Боже, дай мені спокій прийняти те, що не можу змінити, Відвагу змінити те, що можу, І мудрість відрізнити одне від другого. Гріша може часом бути дуже наполегливим у своїх пропозиціях чи бажаннях, але коли він легко і просто сприймає обмеження, чи раптові зміни обставин, відмови. Тому ні йоти енергії не витрачає на марну внутрішню боротьбу або із собою або з обставинами.
9. Що повинні чи не повинні робити батьки, щоб допомогти дітям розкрити свій потенціал у тій чи іншій сфері?
Відчувати, слухати, пропронувати але сприймати без розчарування відмови, не підміняти цілі дитини своїми сподіваннями.
10. Можете назвати основні моменти (принципи, підходи, методологію), за якими працює Спільношкола і які відрізнають її від шкіл традиційних?
Тепер є багато тих, хто знає, чому традиційна школа не відповідає вимогам часу і як не має бути в школі. Але поки дуже мало тих, хто реально знає, як працює нове за підходами, змістом та суттю освітнє середовище. І не тільки в Україні.
Рік тому проїхала саме інноваційними школами Північної Європи та з’ясувалося, що в них теж цей процес створення нових моделей, хоч і триває на пару десятків раніше, не дає втілювати педагогам все, як воно в ідеалі могло би бути, бо завжди формальні зміни надходять із запізненням. Але не тільки це заважає. Просто все нове має бути винайдено. Майже із нізвідки.
Ні батькам, ні педагогам, ні організаторам чи полісімейкерам мало є на що спертися в своїй уяві. Часто-густо це якісь ідеалізовані картинки, які уловлюють тільки зовнішій прояв того, як це має виглядати. Самерхіл та інші відомі альтернативні школи світу сприяють поширенню теж міфів та фантазій на цю тему. Бо як тільки змінюється контекст, де має працювати школа, змінюються майже всі зв’зки. Школа - це гуманітарна система, що будується на суспільних цінностях, упередженнях і неписаних правилах. В ній технології не передаються, як на фабриці.
Всі школи, які є інноваційними будь де, - всі на шляху, де, як би нам того не хотілося, немає на 100% всіх відповідей на всі питання. Можу сказати, що ми в багатьох випадках знаходимося попереду. Візьмемо, наприклад, методику SCRUM, яка почала застосовуватися в деяких старших школах Нідерландів орієнтовно років 6-7 назад. Після аналізу ми зрозуміли, що їх досвід для нас є кроком назад.
По-перше, в них EduScrum для дітей старшої школи (з 15 років), у нас — з 6 років. По-друге — в них робота по Scrum-проектах розвивається в рамках предмета, який викладає окремий викладач. В нас — теми інтегрують знання з різних дисциплін. По третє — в них освітня мета — надбання знань та навичок за предметною програмою. В нас - компетентісна освітня програма під умовною назвою п’ять ключів - 5Keys, суть якої - опанування всім необхідним інструментарієм, стратегіями дій сучасної людини в сучасному світі: здатність мислити, комунікувати, володіти собою, співдіяти з іншими та бути частиною світу. Про це детальніше можна почитати на сайті проекту Спільношкола. Або подивитися в ролику-натхнення, який ми робили для наших дітей.
На тепер можу свідчити тільки про конкретні здобутки, які вже по факту є. Але чим ближче до обрію, тим далі постають нові рівні завдань для нас.
Ми вміємо працювати без поділу на зафіксовані класи, як відмовитися від стимуляції в прогресі у вигляді будь-який оцінок. Наш освітній зміст побудуваний без розподілу на окремі предмети. А в якості філософської основи ми стоїмо на принципах гуманістичного погляду до буття. Практично в освітньому процесі це означає, що ми не формуємо з дитини потрібне за чиїмось замовленням, або не вливаємо потрібне знання, а ми сприяємо отриманню досвіду через необхідність зіткнення з реальністю, проживання, прийняття рішень та усвідомлення їх наслідків.
Але фундамент, який не дає схибити чи закосити у споживацький варіант освітньої послуги, що ладна пристосовуватися під будь-який запит, що найбільш популярний на цей момент, і головне не нашкодити дітям — нашим запобіжником виступає активна роль самого учня в освітньому процесі, яку ми підтримуємо, плекаємо та створюємо умови для її розвитку.
