Головним трендом найближчих навчальних років стане міграція школярів. Спільнотні школи.

Міграція

Прогнозую, що міграція дітей з однієї школи в іншу буде збільшуватися з кожним роком. І збільшуватися доти, поки не відійдуть на другий план обставини, які спонукають батьків шукати «кращої долі» для своїх дітей. 

Батьки швидше згодні миритися з непофарбованими стінами, ніж з авторитарною атмосферою в стосунках «дитина – вчитель».  Інколи вимушені змінювати навчальний заклад, бо не готові сприймати цінності гламуру, і вважають цей  клімат токсичним для незрілої дитячої душі.

Сім’ї, які з різних причин, чи то втеча, через те, що "традиційна школа - зло",  чи то з інших причин, наприклад – переїзд, здійснили зміну освітнього закладу, тепер починають пошук серед ширшого спектру альтернатив.

В свою чергу, коли батьки "відірвалися" один раз від традиційної школи, то вони схильні мати новий рівень сприйняття та залученості в справи дитини. І тому наступний крок при незадоволенні  недавно обраними альтернативами проходить набагато легше.

Вони починають досліджувати весь спектр можливого вибору.

Новий тип шкіл — спільнотні

В моєму дитинстві школу обирали ближче до дому — місцеву. Пізніше почали обирати за спеціалізацією. З’являлися спочатку класи з поглибленим вивченням чогось, а потім і школи з нахилом: природничі гімназії, математичні ліцеї. Або навіть заклади з певними змінами в  програмі, типу шкіл мистецтв чи спортивних. 

В останні років п'ять почали з’являтися заклади нового типу — спільнотні. Школи, де для батьків усвідомленим критерієм для її вибору є ціннісний збіг з ключовою командою та з іншими батьками. Люди свідомо шукають те, що резонує  з їх власним світоглядом.
(Термін та визначення автора).

Це дало поштовх для створення шкіл — точніше, освітніх проектів, поза системою традиційної освіти, так званих, альтернативних. 

Альтернативні входять до ширшої групи вищого рівня — незалежні школи. Незалежність означає, що в них до управління  не мають відношення державні та комунальні органи.

До речі, приватні школи, які народилися в Україні  ще в 90-ті, еволюціонували по-різному. Частина ставали все більш схожими на звичайні школи, але з більшим рівнем комфорту. 

Але й були такі, які наважувалися і робили щось незвичне, що суттєво їх вирізняло від інших. Сюди ж можна включити і вальдорфські школи і школи "Монтессорі". 

Особлива ідентичність школи вимагає батьків визначатися перед вступом до неї — готові до таких ризиків несхожості чи ні. Тим самим школи підтягують до себе  прихильників своїх програм, концепцій, філософських ставлень і стають скоріше спільнотними. 

Якщо в школи заходять батьки, які по факту керуються при виборі такої школи іншими мотивами: чиясь рекомендація, "відома" школа, вартість, -- то рано чи пізно ці батьки стають незадоволеними якістю послуг школи. Те, що робить цінного школа, знаходиться в сліпій зоні сприйняття. І навпаки, те, що є суттю замовлення на послугу для цих батьків, школа не надає або не готова надавати.

Певно, що територіальний принцип та спеціалізація продовжують керувати вибором, але вже виокремлюється  по всім ознакам інший тип базової (1-9 клас) школи — спільнотний.

Обрання своєї "ідеальної" школи  з особливою власною ідентичністю  працює для маленького прошарку  суспільства. За моїми прикидками — не більше 5% населення у великих містах. Але ця частка має тенденцію до збільшення.

Про вибір

Вибір школи, який роблять батьки, зараз виглядає досить  легковажно. Часто, на що спираються при виборі, це маркетингова обгортка. Нові пропозиції з'являються швидко. 

Як визначити, що надається якісна послуга? Взагалі, що означає якість в освіті? На що спиратися, щоб робити висновки? Чи варті уваги думки інших людей, що пишуть позитивні, або критичні відгуки про окремий заклад чи проект? 

Активна пошукова діяльність та серйозний аналіз є  цілком природним шляхом  започаткування дійсно нової батьківської компетенції  — ставати якісним замовником освіти для своєї дитини. 

Дуже часто, що обрання школи призводить до власної трансформації. Часто ми, батьки, хочемо для дітей кращого, про що в глибині тільки мріємо. Тому формулювання того, якою саме повинна бути послуга, є відсутнім.

Можемо згадати, як в часи "Перебудови" суспільство переживало шок від  необхідності свідомо обирати.  Багато людей не змогли критично осмислити інформацію і поплатилися. Зухвалі авантюри типу «МММ» чи «прихватизація» досі багато пам’ятають. 

Які ж будуть наслідки непродуманих рішень при обранні місця навчання для дитини сьогодні? Від усвідомлення рівня відповідальності спершу може зривати дах. 

Для себе при виборі шляхів та можливостей для освіти я додержуюся певних правил, якими керуюся: довіряти собі, відчувати свою дитину, бути реалістом, ставити питання та слухати уважно відповіді, не покладатися на чужі висновки.

Про роль держави 

Якось на Форумі «Свобода вибору в освіті» (School choice) (Майямі, США, 2015 рік)  слухала обговорення експертами питання, яким має бути ефективне управління освітою на державному рівні. 

Відомі експерти з різних країн світу повністю сходилися в баченні, що ці принципи давно зрозумілі полісімейкерам, але втілення їх є завжди складним. Бо з питанням освіти дітей пов’язані  батьківські інстинкти, взагалі філософія сприйняття життя людьми. В освіті дуже багато людського фактору. А розвиток подій в плані зміни внутрішніх ставлень, дуже повільний.

Обов’язкові механізми, які мають бути організовані  в системі освіти, складають триєдність: автономія закладів, свобода вибору різноманітних форм, типів та шляхів та незалежне оцінювання результатів освіти. 

Фінансова автономія і реальність вибору батьками обмежуються в сотні разів, якщо батьки не мають безпосереднього впливу на обрання місця надання послуг і фінансування публічними коштами.  Обираючи незалежну школу, освітній проект чи навчання поза структурами батьки мають всі права на компенсацію коштів на обов'язкову освіту.

Тримаю кулаки за прийняття Законопроекту «Про освіту» на осінній сесії. Але ж суть механізмів, які мають запрацювати, мають бути не втрачені в формулюваннях та поправках до них.

Навіть у випадку не прийняття закону або його прийнятті в компромісній редакції, це не звужує наші можливості досліджувати варіанти, свідомо робити вибір. 

Чим якісніше ми будемо формулювати запит, тим більше буде з'являтися якісних та різноманітних шкіл для вибору.